Напередодні Дня захисників і захисниць України до бібліотеки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка від факультету мистецтв передано цінне видання — книгу загиблого випускника Артура Івановича Шибалова, за ініціативи його матері Тетяни Шибалової, яка звернулася до факультету, на якому вчився її син.
Артур Шибалов (27.05.1998 — 13.03.2025) — випускник 2022 року спеціальності «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво» факультету мистецтв ЛНУ імені Тараса Шевченка. Він народився в місті Покровськ Донецької області в багатодітній родині, був одним із сімох дітей. З дитинства мав хист до музики і хореографії, і одразу після школи вступив до університету на спеціальність, пов’язану із кіно і телебаченням. Через російсько-українську війну, що почалася 2014 року, навчався вже в Полтаві, куди вимушено переїхав ЗВО.
З другого курсу Артур працював на телеканалах і в газетах, зокрема на «Громадському телебаченні. Полтава» та «Молодіжному телеканалі». Диплом отримав 20 лютого 2022 року. Згодом різко змінив напрям діяльності: працював бізнес-аналітиком в американській логістичній компанії, а після її закриття — фахівцем-міжнародником у «Новій пошті». Добре володів англійською, вивчав чеську. Любив читати, дивитися фільми та спілкуватися з друзями.
У жовтні 2024 року Артур отримав повістку. Після двомісячного навчання у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вирушив у район міста Суджа Курської області РФ. Загинув 13 березня 2025 року при виконанні бойового завдання поблизу російського населеного пункту Заолешенка Суджанського району Курської області. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали воїна в Полтаві.
Передача книги до університетської бібліотеки напередодні Дня захисників і захисниць України має глибокий символічний зміст. Вона повертає творчу спадщину Артура до alma mater — місця, де він здобував освіту і мріяв про кіно та літературу. Тепер його твори стануть частиною фонду бібліотеки, доступною для студентів, викладачів і всіх, хто цікавиться творчістю захисників України.
Зі вступного слова до книги звучать слова рідних, які підкреслюють характер і мрії Артура.
Сестра Діана: «Артур завжди був з книжкою. Вдома читав все, що було в шафі, особливо фантастику… У нього завжди була жива яскрава уява, він вигадував цікавих персонажів та історії… Артур ніколи не соромився і не боявся бути собою. Він завжди проявлявся саме так, як хотів…»
Брат Дмитро: «Ти увійдеш в історію як той, хто віддав себе заради життя і свободи інших. Інших, які тебе навіть не знали, які тебе й не пам’ятатимуть. Але знай, що ми довіку будемо цінувати твій подвиг. Ми пам’ятатимемо».
Брат Євген: «У військових є своя забобонна традиція. Ми ніколи не говоримо про полеглих побратимів в минулому часі або умовному нахилі. Ми не кажемо «він був…» або «йому би це не сподобалося». Ми кажемо «він є» та «йому це не сподобається». Тому я вірю, що Артур є. Він просто переселився в той дивовижний всесвіт, який створив силою своєї уяви».
Мама: «Ти не хотів воювати, я знаю. У тебе були зовсім інші плани на життя. Ти хотів знімати кіно і писати книги. Ти ж для цього стільки працював і вчився. Але ти вважав неможливим сховатись і не прийняти виклик, коли перчатка летить в обличчя…»
Передача книги — ще один спосіб зберегти пам’ять про Артура Шибалова не лише як воїна, а й як творчу людину, яка мріяла писати і знімати кіно.
Світла пам’ять Герою!